Горді, але… у ярмі

 

Кілька років тому просторами соцмереж ходив популярний мем – барвиста марка з петриківським півнем і підписом: «Я українець! Я не хочу нічого робити – я хочу пишатися!». Аналізуючи зараз тодішній інформаційний простір, розумієш – передвісників Майдану було багато, вони буквально супроводжували події, у тому числі й менші Майдани (мовний, податковий), – і відображали власне суть викривлення реальності у якій ми жили. Та що би там не казали нереалізовані песимісти, – змін таки відбулося багато…

І однією з основних стало загальне покращення якості інформаційного простору і зменшення об’єму спотворень інформації, а отже можливість для усіх нас, хто в цьому інформаційному просторі живе, перебувати у адекватнішій реальності.

Ще раніше ми вже оприлюднювали декілька статей та тез стосовно основних проблем пострадянського сьогодення. Тут і небажання професійно обслуговувати та продавати, і стереотипність мислення, і “понти”, і пригнічення творчості в угоду видуманим причинам, і відмова від цілей, і багато-багато іншого. Висновок єдиний – усі наші проблеми обертаються навколо одного спільного знаменника українців – бажання жити не реальним життям, а видуманим. Бажання ВДАТИ з себе когось а не БУТИ кимось. Бажання створити зовнішню оболонку, без наповнення її змістом.

Нам соромно.. Вам також? Тоді ще не все втрачено :)

 

Поїхали.

«Нема на світі України, немає іншого Дніпра,
А ви претеся на чужину шукати доброго добра…»
Т.Г. Шевченко

Жоден з нас не може стати повноцінним і реалізованим наодинці. Повноцінним Батьком – без Дружини. Повноцінним Громадянином – без Батьківщини. Повноцінним Продавцем – без Клієнта. Суть світу у його дуальності. Але з народження ми цього не розуміємо, адже звикли бути в центрі уваги і отримувати її «по максимуму». А ще нас завжди вчили «бути сильними», «ні від кого не залежати» і «покладатися лише на себе». Загалом, це правильні думки, але пояснення, з яким вони приходять у нашу свідомість, не зовсім вірне – воно закликає до подальшого егоцентризму, замикання у собі, трактуванні єднання з іншими людьми як прояву слабкості.

Така модель поведінки популярна у нас вже давно, її описував ще Тарас Шевченко. Українці – вічні заробітчани. Обслуговування Клієнта трактується як приниження, робота над собою чи додаткова освіта – як негативне явище і радше вимушений а не добровільний процес. А оскільки ринок сам себе регулює, середньостатистичному українцю значно простіше поїхати у багатшу країну, де і попит на робочу силу і вартість її вищі – і вже там “принижуватись”( ніхто ж «зі своїх» того не побачить) а опісля – повернутися додому і хизуватись своїм високим матеріальним становищем. Українці обирають цю модель, бо вона… легша! Спробуй тут побудуй бізнес, коли країну не збудували. Спробуй тут до когось добре постався, сприйми його, обслужи – ти ж принизишся. Чому я, маючи 3 вищі освіти, маю до нього тут посміхатися і терпіти його поведінку? Він робить усе не так як я йому скажу.

Тож проблема наша з вами, браття, у нездоровому егоцентризмі (ми ж нащадки козаків і особлива нація!) та нерозумінню базового соціального принципу планети Земля: людина реалізується тільки при наявності іншої людини. Інших варіантів не передбачено в принципі. І чим більше людей буде з тобою у зв’язку – тим більша самореалізація. Розвиток Клієнтоорієнтованості й перехід на вищі її рівні призведе до такого унікального явища як служіння людям, а потім – і служіння Людству. Ось де правдива самореалізація. Але це все за умови наявності того, хто буде користуватись твоїм товаром/послугою/вмінням. Без наявності такого – ти просто поступово перетворишся у невизнаного генія, а оточення буде просто недостойним «Тебе Великого». Тож для того, щоб не потрапляти у подібні ментальні пастки, потрібно завжди намагатись знайти собі Партнера, Клієнта, Роботодавця – того, кому будеш потрібен саме Ти і з саме з Твоїм набором характеристик.

«…Шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам; бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає – знаходить, а хто стукає – відчинять йому» (Матвія 7.7).

Вдалої усім роботи і успішного пошуку своїх шляхів самореалізації у соціумі своєї країни (в першу чергу) та інших Клієнтів під назвою “населення планети Земля” :)