Вітаю, друзі! Сьогодні хочу поговорити про розуміння потреби довгострокової психотерапії.
Багато людей не розуміють, коли треба працювати довше, ніж 1-3 сеанси. Так, у багатьох випадках я розумію, що питання кризове чи не настільки складне, щоб працювати місяці чи роки.
Але іноді лише довгострокова терапія зможе допомогти пропрацювати реальний запит, який тільки через якийсь час сформується в терапевтичних стосунках.
Бувають таки запити, як бажання пропрацювати фобію, психосоматичний розлад, нав’язливе сновидіння, заїкуватість, алкогольну залежність чи навіть проблемну поведінку дитини. Такі запити можуть бути, як тугий вузол, який тримає на собі мішок з усіма відкладеними проблемами людини.
Людина фіксує всю увагу на цієї проблемі, щоб мати можливість і далі не торкатися проблем, які він, на його думку, не може вирішити. Це може бути страх піти з ненависної роботи, проблеми в шлюбі чи стосунках, з батьками, екзистенційна криза, страх самотності, внутрішні конфлікти, розчарування в собі чи в дитині тощо.
Десь рік тому до мене звернувся клієнт з бажанням пропрацювати свій маленький недуг (за умов конфіденційності не анонсую). Вже на першій консультації я попередив, що цей недуг може тримати на собі багато проблем, які знаходяться поза зоною розуміння, але вже неможливо закривати на них очі. Частіше його недуг з маленького через зміну емоційного стану погіршувався, що свідчило про неспроможність тримати афект.
На жаль, коли ми нарешті почали працювати з реальним запитом, в клієнта почався сильний спротив, через який вин обрав утримання недугу, який і дав йому можливість не торкатися реального запита стосовно стосунків.
Рекомендую усім подивитись фільм «Коли чоловік любить жінку» (1994 р.), у якому можна побачити, як алкогольна залежність героїні утримувала на собі багато проблем в стосунках з її чоловіком, і як вплинуло на їх життя її лікування.
– Павло Думанський, психоаналітик-практик, сімейний психолог, експерт компанії Ля Телепате.
Ukrainian 
English