Вітаю, друзі!

Сьогодні я хочу розповісти про доволі старі, але до цього дня актуальні стадії розвитку психічної структури з психоаналітичної точки зору. Але я буду розглядати ці стадії з точки зору роботи гніву та можливих фіксацій на цих стадіях.

Також я буду розглядати прояви гніву з самих перших кроків дитини. Навіть не з кроків. Перший агресивний акт, який реалізує дитина – це крик. Дитина з криком народжується у зовнішній світ, і вона не дуже рада тому, що його відірвали від звичного місця перебування.

Йде час, дитина з мамою формують стосунки в рамках оральної стадії розвитку. Усі потяги дитини сконцентровані на оральному способі контакту з реальністю. І це може проявлятись по-різному. Наприклад, дитина може буди агресивним смоктуном чи, навпаки, – дуже слабко та в’яло брати мамині груди. Мамина реакція також може бути різною – тривога та відчуття безсилля і роздратування, якщо дитина часто кричить та кусає груди, чи відчуття провини, коли дитина не хоче їх брати взагалі.

Це тільки приклади, бо можуть бути й інші комбінації патологічних стосунків між дитиною та матір’ю (її грудьми). Але вже з тих прикладів ми бачимо, що фіксації на оральний стадії розвитку залежать не тільки від психічного стану та деструктивних установок матері, але і від конституціонального фактору дитини.
Дитина може народитися з сильною чи слабкою нервовою системою, сильною чи слабкою агресивною конституцією, і навіть матір, яка добре виконує свою задачу з прийняття та контейнування тривоги дитини, не може застрахувати дитину від формування таких оральних фіксацій.

Вже на цьому етапі можуть бути сформовані відчуття провини, схильність до різних форм залежності, блокування свого гніву, чи, навпаки – неспроможність його контролювати. Якщо дивитися глибше, то гнів, як селф-аспект кожної людини, в дитині може піти глибоко у підсвідому частину психіки.
Зі свого досвіду психоаналітичної праці я пригадую випадки, коли дитина 6 років настільки блокувала свої агресивні імпульси, що навіть яблуко не гризла, а смоктала, як мамину грудь чи пляшечку. Хочу відмітити, що проблеми з жуванням їжі – це доволі часта історія, яка може вести ще й до проблем з формуванням твердих звуків та мови взагалі.

Більш тяжка форма фіксації на оральній стадії – це розлади харчової поведінки, які можуть мати вигляд компульсивного переїдання, булімії, анорексії. Також не треба забувати про такі історії, як насильницькі спроби нагодувати дитину проти її волі, що теж може формувати внутрішні конфлікти.
Але не тільки на оральній стадії розвитку формуються фіксації та розлади з проявом гніву, бо на сцену виходить король усіх розладів – анальна стадія розвитку. Ось тут формування розладів з гнівом – найчастіша річ.

У віці двох років дитина вступає в “кризу трьох років” (так, вона починається раніше), коли починає вчитися контролювати свої сфінктери та свої почуття, і гнів – основна емоція, яка домінує над дитиною в анальний період розвитку.

І тут вже далеко не кожна мати може впоратися з частими проявами гніву своєї дитини. Пам’ятаємо про агресивну конституцію, помножену на слабкість нервової системи матері, яку має багато мам, бо після пологів нервова система слабшає.

Відчуття провини, сором, схильність накопичувати образи, нездорові протести, проблеми з розладами кишківника – лише верхівка айсберга потенційних проблем, котрі можуть формуватися від фіксацій на анальній стадії розвитку.

Багато помилок роблять батьки у цей період, бо в них самих можуть бути заборони до здорового прояву їх гніву та здатності його усвідомлювати. Тому у більшості випадків, коли батькам здається, що дитину треба вести до дитячого психолога, велика ймовірність, що працювати з психологом треба самим батькам.
Далі у віці 4-5 років йде перехід до фалічної стадії розвитку, коли свій інтерес дитина зміщує на свої геніталії. Це вік, коли дитина починає фокусувати свою увагу на різниці статі хлопчика та дівчинки, на різниці з дорослими, якщо якимось чином бачить цю різницю.

Цей період знаменується можливим формуванням Едіпового комплексу (комплексу Електри), коли дитина змагається з батьком своєї статі за любов іншого. Тут вже історія з гнівом може йти в різні напрямки. Наприклад, знаменитий кастраційний комплекс у хлопчика формується у цей період, якщо батько був дуже строгий з ним в спробах блокувати змагання свого сина за любов матері. Чи мама може знецінювати ці спроби своєї дитини.

Але, друзі, зі свого досвіду хочу зазначити, що в мене за майже 6 років практики мало хто приходив з фіксаціями на комплексі Едіпа (Електри), більше всього запитів по фіксаціях на більш ранніх етапах формування психіки.

Я лише злегка пройшовся по можливих формуваннях психологічних розладів з боків патологічних відносин з власним гнівом. Кожен випадок унікальний і часто потребує багато часу на його психологічне опрацювання.

Нагадую, що я практикуючий психоаналітик з понад 5-річним досвідом, якщо маєте бажання, запрошую записуватися до мене на консультації.

 

– Павло Думанський