Сьогодні тема співзалежних аб’юзивних стосунків має загострення через реалії війни. Психологічні захисти стають більш вірогідними, люди хочуть відновити відчуття безпеки в нових стосунках, потрапляють у трикутники жертва/рятівник/переслідувач. Психоаналітик Павло Думанський розповів для ГолосToday про причини потрапляння в абюзивні стосунки.

🤔🤯

📍Нездоровий досвід батьківських стосунків у дитинстві

Найзрозуміліша причина, однак, все одно люди на ньому спотикаються. Чому? Ми схильні до підсвідомого копіювання рольових моделей батьків, які ми спостерігали все дитинство. Наприклад, батько був агресором, змама була стороною, яка від того страждала. Людина може несвідомо бути в одній ролі, наприклад, в ролі агресора, як у тої, яка відчувається більш безпечною, або переходити від однієї ролі в іншу, залежно від обставин. І також це може бути варіант своєї дитячої ролі того, хто тримав на собі сім’ю від розвалу. Наприклад, роль миротворця або громовідводу. Або роль тихого функціонера, який тримає на собі весь побут, стоїчно тримаючи на собі роль дорослого в підлітковому віці.

📍Вміння аб’юзерів вдягати маску

Історія, де людина захоплюється своїм партнером у перші місяці стосунків, коли увага, пристрасть та красиві жести формують хибне уявлення про особистість людини, яка може тимчасово надягати маску, приховуючи свою реальну особистість. Частіше всього так роблять люди з нарцисичною структурою особистості, які можуть добре імітувати переживання, не вміючи їх переживати насправді. Я часто в роботі стикаюсь з фразою: «але раніше він був інакшим». Це говорить про нездатність людини прийняти реальність, в якій її партнер завжди був тим, ким він (або вона) є зараз, просто раніше людина це приховувала.

📍 Установки на пошук проблем у собі

Особливо актуально для жінок. Типовий приклад: чоловік постійно проявляє агресію в тій чи іншій формі, жінка починає його виправдовувати, посилаючись на його важку роботу, погане дитинство і так далі. Сюди можна додавати проблеми з відчуттям провини, сорому, відчуття меншовартості, загальну невпевненість у собі. І все це (окрім сорому) може бути ознаками проблем в тому, щоб вміти відстоювати себе, виражаючи здоровий спосіб, для чого потрібна здорова агресія, яка може бути заблокована. Також це часто буває пов’язано з проблемами на оральній стадії розвитку, коли людина недоотримала емпатії та кохання, через що внутрішня опора хибна і людині важко бути не в стосунках. І тоді така людина буде схильна триматись за свого партнера.

📍 Хибні установки суспільства

Ми рухаємось у цьому питанні вперед, але й досі існують медійні психологи, які розділяють форми обов’язків та проявів на «чоловічі» та «жіночі», досі існує установка на те, що жінка має бути багатофункціональною надлюдиною, а чоловік обов’язково повинен мати роль тільки видобувача.

Що там казати, віктім блеймінг (звинувачення жертви) нікуди не зник так само, як і установка «ти маєш терпіти» або «треба обов’язково бути в стосунках» і так далі.

📍 Треті сторони, що втручаються в стосунки двох

Мами, батьки, колишні, проблемні друзі, нав’язливі співробітники. Це ті самі трикутники стосунків, в які людина може попадати через непропрацьований Едіпів комплекс, де йшла боротьба за любов матері з батьком (або навпаки), або сформувалась залежність від ролі рятувальника, жертви або агресора, де людина звикла отримувати свої дофамінові дози від знаходження в одній з цих ролей. А це — не про здорові стосунки.

Тож, згідно з висновком психоаналітика П. Думанського, в аб’юзивні стосунки легко потрапити, але складно вийти. Але своєчасна робота з психологом може зберегти як ваш час, так і ваше психологічне, а іноді і фізичне здоров’я. Іноді до цього треба буде додавати групи підтримки, залежно від форми аб’юзу.

#ПавлоДуманський #психоаналіз #стосунки #абюз #віктимізація #психологічні_захисти #трикутник_Карпмана

🧠 ЛяТелепатe – Психологічна допомога, тренінги 🪷