Total Views: 475

 

Вітаю усіх! Днями в мене стався дзвінок від моєї знайомої з замовою навчити методів надавання швидкої психологічної допомоги для своїх близьких. Ми поспілкувалися хвилин двадцять, а потім я зрозумів, що хоч вже минуло 5 місяців війни, але ця навичка та знання і зараз актуальні.

На жаль, не завжди у людини є можливість звернутися до психолога, а іноді буває і так, що людина буде відмовлятися від цього з найрізноманітніших причин. Але допомога їй все одно може бути потрібна, і тоді ви, кому ця людина зможе довіритися, від кого, можливо, очікує цю допомогу, зможете її надати.

Зараз багато рекомендацій щодо застосування технік дихання та поплескування себе, щоб повернути собі контроль над тілом та зробити заспокійливий вплив на нервову систему. Повільне дихання допоможе вам знизити рівень збудження. Але це тільки початок.

Як тільки ви зменшили рівень збудження, ви повертаєте собі і контроль тіла, розминаючи плечі долонями, ділянки тазу, а також ніг. Все це вам потрібно, щоб дійти до місця більшої безпеки.

До цього я можу ще додати рекомендації тримати біля себе пляшку води. Пийте повільно, вода також трішки заспокоює нервову систему. А ось чого точно не треба робити, так це швидко починати шукати в новинах щось таке страшне, що замість надання можливості руху сильніше вплине на ваш стан заціпеніння.

Ви змогли заспокоїти себе та перейти в більш безпечне місце? Добре, далі ви можете приступити до іншого кроку – міркування. Міркування над своїм фізичним та психологічним станом допомагає отримати більш контролю над цими станами та відновити взагалі відчування контролю своїх дій.

Страх в невіданні. Треба розуміти, що коли людина попадає в сильну стресову ситуацію, вона, а точніше її організм, реагує так, як звик реагувати ще у часи потреби постійної боротьби за життя. А саме симпатичний відділ вегетативної системи готує організм до боротьби чи втечі. Ця реакція – поза зоною нашого вибору, і вже на цьому етапі деякі люди починають відчувати себе зле від неможливості реалізувати цей імпульс.

Це, згадайте, як коли ви були дитиною та не могли ні боротися з велетнями дорослими, ні втекти від них, бо ви повністю від них залежали. Схожість сьогоднішньої ситуації у тому, що проти удару ракети неможливо боротися фізично, а спроба реалізації імпульсу втечі може бути небезпечною, бо людина таки чином вибіжіть на вулицю, де може постраждати від вибухової хвилі та уламків.

Але ситуація може бути і більш складною, бо іноді в людини йде блокування і боротьби, і втечі через прояв парасимпатичного відділу вегетативної системи. І тоді щоб почати міркувати над імпульсом «бий-біжи», по-перше треба буде щось робити з реакцією ступору.

Ступор – це звичайна реакція для багатьох людей, бо саме ступор був для них єдиним шляхом виживання у дитинстві, коли дитиною вона стикалась з надмірною агресією дорослих. Але у стані війни ступор вже не допоможе, бо ракета не інтегрує зовнішню реальність, в якій людина могла б міркувати, чи продовжувати свій агресивний акт, як це робив дорослий з мого прикладу.

Тому,

якщо ви відчули цей ступор, ви комбінуєте дихання з поверненням контролю тіла, і з міркуванням над психологічним процесом формування ступору, та відділяєте минулий травматичний досвід причин формування ступору з реальністю, в якої ви вже не маленька дитина, а доросла людина, якій не потрібно бути у ступорі, щоб уникнути подальшої агресії дорослого.

Також важливим є профілактика свого емоційного стану.
Вище я вже згадав, що не треба одразу звертатися до пошуку новин. І я додам, що взагалі треба дозувати отримання новин та джерела, з яких ви ці новини отримуєте.

Я вже неодноразово стикався з тим, що людина сама вводила себе в стан безсилля через те, що посилювала рівень внутрішньої тривоги через постійне вбирання в себе негативних новин. І цей стан безсилля з часом може посилюватися, через що в якийсь час людина вже не зможе знайти сил встати з ліжка.

Також важлива на мій час рекомендація – перестати перебувати у стані очікування того, коли закінчиться війна. Не пам’ятаю вже, де я це прочитав, але дуже розумна думка –

складніше всього тим людям, що очікують швидкого завершення війни, трішки легше тим, хто очікує, але розуміє, що це надовго. А легше всього тим, хто не очікує зовсім, а поступово інтегрує досвід перебування себе у стані війни.

Це допоможе не тільки легше переживати цей стан, але й знайти можливості робити позитивне щось для себе, для вашого оточення чи для країни взагалі. Я зразу згадую кейс, де людина змогла пропрацювати свій поганий психологічний стан та вийти на роботу, яка полягає у виконанні логістичних завдань. Одна людина, а який вплив на економічні процеси країни.

На жаль, іноді трапляються таки ситуації, коли без лікування людина вже не може повернути свій здоровий емоційний стан, але у багатьох випадків ще не настільки кризова ситуація, і як раз у таких випадках ви можете скористатися моїми рекомендаціями чи звернутися до психолога, який допоможе вам стабілізувати себе та жити далі, в нових умовах нашого життя.

Дякую за увагу. Якщо бажаєте, записуйтесь на консультації, приходьте на мої майбутні групи в рамках компанії Ля Телепате. Слава Україні!

 

 – Павло Думанський, психоаналітик