Total Views: 68

 

Все частіше потреба піти до психолога чи поговорити з психологом з’являється і на теренах нашої держави. В той час, як інші країни давно, спокійно і залюбки користуються послугами психологів та психоаналітиків у нас простіше сходити до ворожки, до «бабки», екстрасенса, знахаря чи ще до когось. У кращому випадку це нічого не дасть (звісно, окрім витрати грошей), у гіршому – а це якраз трапляється найчастіше – зовнішні прояви проблеми на деякий час будуть приглушені, що створює враження у людини, неначе все пройшло. Втім, через деякий час, все повертається назад,  часто у ще гіршій формі, –  адже питання не вирішується а лише затихає на певний період…

Варто також зазначити, що Клієнт, або якщо так буде краще сказати, Пацієнт, розділяє відповідальність за своє лікування і його остаточний результат разом з консультантом, – тобто робота та завжди ведеться за спільною згодою та спільної участі всіх її учасників. Іноді бувають випадки, коли Клієнт намагається перекласти відповідальність за себе на всіх решта, мовляв – «Дайте мені нормальний дім та вірну жінку, і я пити більше не буду». Таким чином він здійснює тиск на консультанта та перекладає відповідальність за свої вчинки на нього.

У той же час,  не забуваймо – Клієнт часто приходить з великою кількістю страхів – це і страх бути покараним, і страх бути залишеним наодинці зі своїми проблемами, і невіра в те, що робота з психологом йому допоможе. Тому, перед консультантом стоїть задача створити таку атмосферу, у якій страхи розвіювались би і на їхнє місце поступово приходила впевненість у собі та своєму майбутньому.

Не менш частим явищем є такі речі як перенос та контрперенос. Люди переносять свої непрожиті емоції, очікування, переживання та витіснені конфлікти у психологічну взаємодію в парі. На жаль, консультант іноді теж може робити те саме, якщо процес взаємодії з Клієнтом викликає у нього його непрожиті емоції – саме для запобігання таким речам існує супервізія.

Як бачимо, у процесі психологічної взаємодії виникає велика кількість нюансів, з яких далеко не всі під силу зреалізувати або втілити. А виникнення частини з них взагалі передбачити нереально… Тож, можна зробити такі короткі висновки: робота з людьми є дуже витратним (емоційно, енергетично та інтелектуально) і тонким процесом, який потребує постійного навчання, моніторингу та супервізії. Якщо ви відчуваєте себе не в силі то або спробуйте змінити глибину і частоту взаємодії з оточуючими людьми, Клієнтами – якщо ви працюєте у сферах, які стосуються «допоміжних» професій (вчителі, лікарі, тренери, масажисти, консультанти), або займайтесь собою та своєю додатковою освітою, пам’ятаючи основне правило лікаря «Не нашкодь».

Усім добра та продуктивних стосунків! ?