Total Views: 301

 

 

 

 

Одного дня

Одного дня почалася…. відлига. Це було 24 квітня – день, якого всі чекали і на який надіялись, хоча інтуїтивно вже розуміли, що «далі буде». Далі і було – анонсували наступне продовження до 11 травня. Проте, сонечко вийшло, посвітліло і людям. На вулицях в той день було доволі багато перехожих (всі на відстані, звісно, і 80% у масках), але ішли вони не з заклопотаними лицями, а просто прогулювались, ніби провітрювали себе після довгого застою. Он пробіг тато у масці, наздоганяючи доньку на самокаті (у масці теж), он старша подружня пара (у масках), а ось трійко молодих людей (двоє з них у однакових масках, що вказувало на пару), а ось вже більш сміливі люди без масок, але теж на дистанції. Від того дня і щодня почало відбуватися (хвилями) якесь поступове послаблення…

Хвилями це виглядало так: вийшло сонце – людей на вулиці висипало більше і все менше – з дня на день – з них у масках; зайшло сонце – людей менше, проте масок не більшає. У телеграм прийшло повідомлення від А. Садового (мера Львова) – будемо просити Кабмін поступово послабити міри. І в той же день – під Львовом у Давидові спалах ковіду. Ішла коло трамвайної зупинки – там стояли люди в чорній уніформі. Трамвая не було. Поки дійшла до наступної, приїхав трамвай – звідти ці люди в чорному вивели якусь молоду дівчину і щось там їй «втирали»… Невже штраф?

А днями зранку я побачила відео з виступом екс-міністра внутрішніх справ Австрії, де він звинувачує владу у залякуванні людей, грі на найбільших страхах – за життя своє і найближчих, у перебільшуванні існуючого стану речей та слідкуванні за людьми через гаджети. Йому голосно аплодували.

Карантин продовжили до 22 травня. За кілька днів до того мер Черкас збунтувався. Мер Львова закликав припинити цькування мера Черкас, проте через два дні на Львівщині стався «вибух +39 хворих» (до того анонсувалося ним же поступове послаблення карантинних мір), і всі розмови затихли.. Поза тим, здається, це всім відомо – боротьба проти вірусу перш за все в імунітеті. Люди сидять вдома закриті, у стресі, без грошей. Ходять по вулицях зелені, частина з них вже, здається, готова вмерти. Як тут не статись спалаху? Виходить, ми самі себе «підготували». І до «корони», і до всіх інших болячок теж…

Що ми можемо робити вже сьогодні?

1 –  і найважливіше – усвідомити, що всім байдуже на наш стан!!! Крім нас самих (але часто нам теж байдуже, і треба це терміново міняти). Прийняти це як константу.
2 – додати нормальні фізичні нагрузки щодня. Ходьба тільки сходами. Біг, рух, копання дачі. Велосипед, самокат, ролики. Буде то легше, то важче, але важливо не покидати ні на день!
3 – фізіотерапія (масаж, баня, контрастний душ, розтирання, оздоровчі водяні процедури на свіжому повітрі) – знайдіть собі свого фізіотерапевта.
4 – психотерапія. Психотерапевтичний ефект може мати задушевна розмова з чоловіком/дружиною, цікава комунікація з найближчими, жарти, настільні ігри, малювання, готування, шиття, майстрування. Читання. Відвідайте психолога і зрозумієте, що це не страшно, а навпаки – допомагає навести лад у своїх думках і відчуттях. Вам запропонують арт-терапію, роботу з пластиліном, піском, конструктор «СОКО», асоціативні картки, трансформаційні ігри, при потребі – психотерапевтичні вправи та методики.
5 – намагайтесь жити якомога більш насиченим життям, наскільки це можливо взагалі за цих умов. Ніякого телевізора, тривожних новин, трун у прямому етері тощо. Пам’ятайте, що головні новини ви і так дізнаєтесь від оточуючих, а споживання під ряд усього контенту нівелює цілющий ефект перших чотирьох пунктів, засмічує бур’яном прекрасний квітучий сад, яким початково був створений ваш розум. Дбайте про його чистоту та екологію, охороняйте його та цінуйте унікальність саме свого «набору». :)

На вулиці падає сніг… Погода змінюється з дня на день, так само змінюється і наш стан, і обставини в країні. Але є речі, які мають залишатися незмінними – це хороше ставлення до себе, турбота про себе, хвилювання за себе. Тоді ми зможемо дарувати тепло, турботу, любов тим, хто для нас дорогий і до кого нам не байдуже) Усім здоров’я – фізичного і метального!

Автор: Олена Коссак

П.С. Тут можна прочитати першу, другу, третю та четверту частини “Хронік карантину”.