Total Views: 295

 

Як все відбувалось.

У нас вважають, що краще одразу пригнітити людей, щоб часом їм не захотілось проявити своє невдоволення. А найпростіший спосіб пригнічення – це залякати. І от, тих з нас, хто досі не позбувся такого шкідливого для психіки явища, як зомбоящик, почали опрацьовувати одразу. Страхітливими картинками неперевіреного походження (згодом визнаними фейками), постійно зростаючим числом жертв (фактично, смерті у прямому ефірі), страшними прогнозами та постійними тривожними повідомленнями. Сидячи в чотирьох стінах та безперервно споживаючи цей брудний, травматичний інформаційний потік, вже в перший тиждень багато із нас отримали ударну дозу стресу. А тим часом обмеження тільки наростали: – на роботу не ходити, – у транспорті не їздити, – по вулиці не ходити, – на прогулянку не ходити, – з людьми не спілкуватись, – по можливості з дому не виходити. Найгірші обмеження придумали для людей 60+, що для мене, як для людини 30+ не виглядає таким далеким та захмарним, та й батьки мої й багатьох моїх друзів вже за цією позначкою (проте є здоровими, адекватними людьми і взагалі незрозумілий саме цей віковий поріг): з дому виходити максимум на 2 км двічі на тиждень тільки в магазин. На щастя, бунтівний дух у нас ще не загас, та й підживлюється раз на десять років (локально – чи не щороку), тож і люди не особливо хотіли точно дотримуватись принципів, і правоохоронці не спішили їх/нас ловити. А от ті, кому таки виписали штрафи, пішли в суди, де останні були визнані неправомірними…

Нині сказав мій товариш тверезу думку – наша держава спромоглася тільки на поліцію і армію, і то армія і без держави дала собі раду. Економічно-соціальні питання вона вирішити, на жаль, не спромоглась. Я з ним погодилась…

До.

Астрологи казали, що буде поганий рік аж до самого його кінця. Експерти казали, рік буде не так страшний для тих, у кого важким був 2019. Оптимісти казали – нас нічого не бере, у нас прививка БЦЖ. Песимісти казали – ми попереджали, що цей рік буде важким (вони всі рокИ так говорять).

На самому початку карантину моя приятелька, невгамовна громадська діячка, переконала мене не відміняти презентацію моєї книжки «Клієнтоорієнтованість та ринковий успіх підприємства», і з бібліотеки, яку закрили за день до презентації на карантин (тоді якраз, поки ми готували презентацію, з дня на день вводили обмеження – більше 200 не збиратись, більше 50 не збиратись, взагалі не збиратись), ми перебрались і таки провели захід у моєму «психотерапевтичному» офісі, і всі відвідувачі в результаті були дуже задоволені та розійшлися о пів на дев’яту, при початку презентації о четвертій :) Це був останній промінчик перед темними днями, але тоді ми цього ще не усвідомлювали. А може і інтуїтивно розуміли (роль інтуїції, як я вже зазначала, явно недооцінена). Моя приятелька ще довго стрімила з місця її роботи – гуртового ринку, який таки остаточно закривають післязавтра до кінця карантину, та й загалом продовжує вести активне життя – брала участь у проекті «Весілля онлайн», заручилась та готує зі своїм коханим весілля :)

Під час.

У моїх сусідів вже другий день поспіль гулянка, та й загалом люди «рятуються» алкоголем, особливо враховуючи, що безсовісні маркетологи одні з перших випустили пост псевдо-блогера, який начебто вилікувався від коронавірусу за допомогою віскі з лимоном. От люд і «лікується»… ) Ну і найцікавіше питання – клієнтура по психотерапії. Я працюю психологом-психотерапевтом по методу травматерапії. Тобто, клієнтів у мене не бракує. Так так, вам не почулось :) У нашій консервативній країні, де піти до психолога прирівнюється до отримання «жовтого білета», можна мати клієнтів з цього напрямку, та ще й багато. Наразі ситуація така – постраждалі від коронавірусу ще не звертались, зате більшість моїх клієнтів з останнього року роботи хоч раз, та й дали про себе чути на карантині… Спитали, як я, які мої рекомендації їм, що буде далі і як себе почуває суспільство в цілому. Коли до мене прийде перший «коронавірусний», я цей випадок точно зафіксую і опишу, наскільки це буде можливо без порушення етики.

Наразі загальні рекомендації психолога виглядають так: – якомога більше фізичної активності – танці, руханки, румба, йога, шейпінг – що завгодно, лиш би рухатись. Бажано багато ходити чи бігати, можна комбінувати. Заборони заборонами, але коли вони суперечать здоровому глузду (і Конституції), треба думати не про їхнє виконання, а в першу чергу про себе і своє самопочуття. Моральна та логічна мотивація тут, на жаль, не спрацює – ви можете тисячу разів повторити, що «нити не варто», це нічого вам не дасть, так як даний стан нашого соціуму можна вважати гострим, а з гострими станами працюють, перш за все, через фізіологію. Тож, озбройтесь головною формулою сьогоднішнього дня: рух = життя! ;)

Далі буде…

Автор: Олена Коссак

П.С. Тут можна прочитати першу, третю, четверту та п’яту частини “Хронік карантину”.